hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник


Архівні документи
Сучасна Україна


Пауер С. (Постійний представник США в ООН). Виступ на засіданні Ради безпеки ООН щодо України

(28 серпня 2014 р.)


_______________________


Саманта Пауер
(Постійний представник США в ООН)

Виступ на засіданні Ради безпеки щодо України


28 серпня 2014 р. – Пауер С. (Постійний представник США в ООН). Виступ на засіданні Ради безпеки ООН щодо України Нью-Йорк, штат Нью-Йорк
28 серпня 2014 року

Пане Президент, панове представники цієї Ради, це наше 24-е засідання, на якому ми намагаємося стримати агресивні дії Росії в Україні. Кожне з цих засідань надсилало чітко спрямований, єдиний заклик: Росіє, припини цей конфлікт. Росія не слухає.

Ми говорили це, коли Росія грубо порушила міжнародне право й окупувала Крим. Ми говорили це після шоку, викликаного падінням літака рейсу 15 Малайзійських авіаліній, яке забрало життя безневинних чоловіків, жінок, дітей і немовлят з 11 країн. І ми говоримо це сьогодні, коли російські солдати, танки, системи протиповітряної оборони й артилерія підтримують сепаратистів і воюють поряд із ними, у той час як ті відкривають новий фронт цієї кризи, яку створила і яку підживлює Росія.

Але Росія не слухає.

Замість того, щоб слухати, замість того, щоб прислухатися до вимог міжнародної спільноти і правил міжнародного порядку, Росія виступила перед цією Радою, щоб сказати все що завгодно, крім правди. Вона маніпулювала. Вона напускала туману. Вона відверто брехала. Отож ми навчилися судити про Росію за її діями, а не за її словами.

За останні 48 годин дії Росії були красномовнішими за будь-які слова.

26 серпня – лише цього четверга – після зустрічі з українським Президентом Порошенком у Мінську (Білорусь) Президент Путін говорив про потребу, цитую, «якнайшвидше припинити кровопролиття». Кінець цитати. Проте того самого дня знімки з супутника показали російські бойові підрозділи – бойові підрозділи, – розташовані на південний схід від Донецька, у східній Україні. Того самого дня в Луганську, Україна, було затримано військових 9-ї бригади регулярної російської армії.

У відповідь Росія заявила, що ці солдати забрели на територію України «помилково». Це сталося нібито під час конфлікту на кордоні, спостереження за яким ведеться чи не найретельніше у світі.

Наступного дня після цих перемовин Росія обстріляла ракетами «Град» зі своєї території українські позиції в Новоазовську, а тоді атакувала їх двома колонами російських бронетранспортерів і танків. Російська бронетехніка й реактивні системи залпового вогню «Ураган» розташовано на околицях цього міста, про яке йде мова.

Російські сили, розташовані вздовж кордону, зараз найчисленніші звідтоді, як вони почали дислокуватися там у кінці травня, і містять значну кількість бойових літаків та гелікоптерів. Російські безпілотники регулярно вторгаються у повітряний простір України.

Інші російські сили, розгорнуті на українській території, включають сучасні артилерійські й зенітно-ракетні комплекси, яких немає на озброєнні України. Ці артилерійські системи обстрілювали українські позиції за межами Луганська в рамках недавнього контрнаступу сепаратистів.

Один із лідерів сепаратистів, яких озброює й підтримує Росія, відкрито сказав, що до них приєдналися три чи чотири тисячі російських солдатів. Він швидко уточнив, що ці солдати були на канікулах. Але російський солдат, який обирає участь у бойових діях під час своєї літньої відпустки, залишається російським солдатом. І російська військова бронемашина, якою він керує тут, не є його персональним автомобілем.

Поза тим у Росії члени сімей російських солдатів ховають своїх близьких, які загинули у боях в Україні. Вони вимагають відповіді, за віщо їх було вбито. Озброєні чоловіки погрожують журналістам, які намагаються висвітлити ці похорони, і переслідують їх. Проте й досі, відповідно до інформації, що її надає російський уряд, цих солдатів ніколи там не було. Їх так само не було і в Криму, поки Росія не оголосила, що ті солдати, яких ніколи там не було, анексували Крим.

Останні 48 годин вкладаються у добре відпрацьовану Росією схему. Кожен крок прокладав шлях для наступного. І все ж таки, попри всі ці обурливі дії, Україна не раз прагнула знайти політичне рішення для цієї кризи. Вона не раз прагнула знайти шлях до деескалації. Незважаючи на цю схему, Президент Порошенко з’явився у Мінську, щоб зустрітися з Президентом Путіним. Усупереч цьому, Президент Путін так і не захотів визнати основні факти, які всі ми знаємо: що Росія надала озброєння і обладнання нелегальним сепаратистам, які воюють в Україні, й зараз приєдналася до них. Потрібні серйозні перемовини, негайно. Але Росія мусить припинити брехню і повинна припинити розпалювання цього конфлікту.

Маска спадає. У цих діях – цих останніх діях – ми бачимо, в чому полягає діяльність Росії: це зумисні зусилля, спрямовані на підтримку нелегальних сепаратистів в іншій суверенній країні й на спільну боротьбу разом з ними.

Тепер, Росія заявила, що Україна не зацікавлена у припиненні вогню, але давайте говорити прямо: ми всі зацікавлені у припиненні вогню, так само як українці, за умови, якщо воно реальне. Але російські сепаратисти не тільки не зацікавлені спостерігати припинення вогню, але вони цинічно використають цей час для переозброєння й очікування на перехід через кордон з Росії додаткових солдатів та обладнання.

Перед лицем цих глибоко тривожних дій найважливішим питанням для нас є не те, що ми мусимо сказати Росії. Найголовнішим питанням є те, що ми повинні зробити, щоб примусити Росію слухати.

Сполучені Штати мають, протягом цієї кризи, у тісній координації з нашими європейськими партнерами, ЄС і Великою сімкою, механізми чітко спрямованого й ефективного тиску, щоб цей заклик було почуто, щоб Росія почала знижувати напругу, а не нагнітати її, щоб розумний мирний план, висунутий Президентом Порошенком, було прийнято й реалізовано. І перед лицем продовження агресії з боку Росії та її кричущої неповаги до Хартії ООН, до Гельсінського заключного акту ми й далі активно працюватимемо з нашими європейськими партнерами і Великою сімкою над поглибленням наслідків для Росії.

Далі, я розумію, що громадяни країн, чиї уряди вдаються до таких дій, розплачуються за ці дії. За них розплачуються і підприємства, які торгують з Росією і продають свою продукцію на російські ринки, від дрібних фермерів до великих заводів. Ці витрати значні, й ніхто не повинен легковажити ними.

Але давайте говорити відверто: якщо Росію не зупинити, збитки через її кричущу неповагу до міжнародного порядку будуть набагато, набагато вищими. Ці правила і принципи вибудовувалися протягом поколінь, з безпрецедентним інвестуванням, – незліченну кількість життів було втрачено для втілення й захисту цих принципів. І кожен із нас повинен відігравати свою роль у їх відстоюванні. Загроза цьому порядку – міжнародному порядку – це загроза всьому нашому миру й безпеці.

Ці правила Росія зневажає, коли нелегально захоплює території, надає зброю та обладнання нелегальним групам у сусідніх країнах і веде разом з ними бойові дії.

Україна – одна з приблизно десятка країн, що мають спільний кордон з Росією. Дозвольте мені на закінчення поставити кілька запитань: як ми можемо говорити тим країнам, які межують з Росією, що їхні мир та суверенітет гарантовано, коли ми не можемо примусити почути наш заклик щодо України? Чому вони мають повірити в те, що відбудуться якісь зміни, коли завтра Президент Путін вирішить почати підтримувати озброєних сепаратистів і дозволяти солдатам «у відпустці» воювати у їхніх країнах? І так само важливо, яким буде наше послання іншим країнам світу з подібними тривожними амбіціями, коли ми дозволимо Росії порушувати ці правила без відповідних наслідків? Ціна бездіяльності перед лицем цієї загрози неприйнятна.

Дякую.



 
matrix-info БУЛАВА