Архівні документи
Світова історія

Оттон І Великий (король саксів і ґерманців). Промова перед вирішальною битвою з уграми на р.Лєх

«“Нам необхідно запастися мужністю у настільки важкому випробуванні, мої воїни: це видно і вам самим, позаяк ви маєте справу із супротивником, що стоїть не [десь] неподалік від вас, а [безпосередньо] перед вами. До цих пір за допомогою ваших невтомних рук і вашої славної непереможної зброї я здобував перемоги усюди за межами моєї країни і держави, тож невже мені тепер у своїй землі, своєму королівстві, потрібно показати [ворогам] спину? Знаю, що супротивник переважає нас чисельністю, проте не доблестю і не зброєю; як нам відомо, значна частина [ворожого війська] достеменно облишена усілякої зброї й, що послуговує нам величезною втіхою, полишена Божої допомоги. Їм служить оплотом лише власна зухвалість, але нам – надія на Бога і його покровительство. Ганебно було б, коли б ви, нині повелителі майже усієї Європи здалися ворогам. Вже краще, якщо близький кінець, мої воїни, зі славою помремо, ніж, піддавшись ворогові, будемо у рабстві волочити своє життя чи подібно нещасним тваринам скінчати його на шибениці. Я би сказав більше, мої воїни, якщо б я знав, що за допомогою слів можна збільшити доблесть і сміливість у ваших душах. Ліпше вже розпочнемо бесіду [з ворогом] за допомогою меча, ніж за допомогою язика”. Сказавши це, він підняв щит і священний спис й першим спрямував коня на ворога, виконуючи обов’язок і найхоробрішого воїна, і видатного полководця».

Відукінд Корвейський. «Діяння саксів»

«“Opus esse nobisbonorum animorum in hac tanta necessitate, milites mei, vos ipsi videtis, qui hostem non longe, sed corampositum tolerates. Hactenus enim inpigris manibus vestris ac armis semper invictis gloriose usus extra solum etimperium meum ubique vici, et nunc in terra meo et regno meo terga vertam? Superamur, scio, multitudine, sednon virtute, sed non armis. Maxima enim ex parte nudos illos armis omnibus penitus cognovimus et, quod maximiest nobis solatii, auxilio Dei. Illis est sola pro muro audatia, nobis spes et protectio divina. Pudeat iam nuncdominos pene totius Europae inimicis manus dare. Melius bello, si finis adiacet, milites mei, gloriose moriamur,quam subiecti hostibus vitam serviliter ducamus aut certe more malarum bestiarum strangulo deficiamus. Pluraloquerer, milites mei, si nossem verbis virtutem vel audatiam animis vestris augeri. Modo melius gladiis quamlinguis colloquium incipiamus”. Et his dictis, arrepto clipeo ac sacra lancea, ipse primus equum in hostes vertit,fortissimi militis ac optimi imperatoris officium gerens».

Widukindi monachi Corbeiensis
rerum gestarum Saxonicarum