Архівні документи
X - XIV ст.
Промова Великого князя Київського Святослава Ігоревича на військовій раді у 971 р. перед останньою битвою з візантійськими військами імператора Іоанна Цимісхія при облозі ними Доростола на Дунаї
Великого князя Київського Святослава Ігоревича
на військовій раді у 971 р.
перед останньою битвою з візантійськими військами
імператора Іоанна Цимісхія
при облозі ними Доростола на Дунаї
«Уже нам здѣ пасти; потягнемъ мужескы, о братье и дружино!»
«Видѣвъши же Русь, убояшася зѣло множества вои; и рече имъ Святославъ: ”уже намъ нѣкамо ся дѣти, волею и неволею стати противу; да не посрамимъ землѣ Рускыя, но ляжемъ костью ту, мертвии бо срама не имут; аще ли побѣгнемъ, то срамъ имамъ убѣжати, нъ станемъ крепко, азъ же предъ вами поиду; аще моя глава ляжетъ, то промыслите о собѣ”. И рѣша воини: “гдѣ, княже, глава твоя, ту и главы наша сложимъ”».
Новгородський перший літопис
старшого і молодшого зведення
* * *
«Згинула слава, що йшлася услід за військом росів, які легко перемагали сусідні народи і без кровопролиття поневолювали цілі країни, якщо ми тепер ганебно відступимо перед ромеями. Тож, проникнемося мужністю [котру заповідали] нам предки, згадаймо про те, що міць росів до сих пір була нездоланною, й будемо запекло битися за своє життя. Не личить нам повертатися на батьківщину, рятуючись втечею; [ми маємо] або перемогти й залишитися живими, або померти зі славою, здійснивши подвиги, [що варті] доблесних мужів».
«οἴχεται τὸ κλέος, ἔφη, ὃ τῇ ‘Ρωσικῆ πανοπλίᾳ συνείπετο, τὰ πρόσοικα καταστρεφομένῃ ἔθνη ἀπονητὶ, καὶ χώρας ὅλας ἀνδραποδιζομένη ἀναιμωτὶ, εἰ νῦν ἀκλεῶς ‘Ρωμαίοις ὑπείξομεν. ἀλλὰ γὰρ, τὴν ἐκ προγόνων ἀνειληφότες ἀρετὴν, ἀναλογισάμενοί τε, ὡς ἀκαταγώνιστος ἡ Ῥωσικὴ μέχρι καὶ τήμερον καθέστηκεν ἀλκὴ, ἐκθύμως ὑπὲρ τῆς σφῶν σωτηρίας διαγωνισώμεθα. οὐδε γὰρ ἔθιμον ἡμῖν θεύγουσιν ἐς τὴν πατρίδα φοιτᾷν, ἀλλ᾿ ἢ νικῶντας ζῆν, ἢ εὐκλεῶς τελευτᾷν, ἔργα ἐπιδεδειγμένους γενναίων ἀνδρῶν».
Leonis Diaconi Caloensis Historiae libri decem
(Лев Диякон. Історія)
* * *
«Свендослав же переконав їх зважитися на ще одну битву з ромеями і – або, чудово б’ючися, перемогти ворога, або, будучи переможеними, надати перевагу над сороміцьким та ганебним життям славній і блаженній смерті. Позаяк як можливо було б їм існувати, віднайшовши порятунок у втечі, якщо їх легко стануть зневажати сусідні народи, котрим вони раніше втілювали страх?»
«ὁ Σφενδοσθλάβος παρῄνει μᾶλλον ἔτι ἅπαξ πολεμῆσαιῬωμαίοις, καὶ ἢ καλῶς ἀγωνισαμένους ἐπικρατεῖς τῶν ἐναντίων γενέσθαι, ἢ ἡττηθέντας αἰσχίστης ζωῆς καὶἐπονειδίστου εὐκλεᾶ καὶ μακάριον προτιμήσασθαι θάνατον. ἀβίωτον γὰρ ἔσται αὐτοῖς δρασμῷ τὴν σωτηρίανπορισαμένοις, εἴπερ μέλλοιεν εὐκαταφρόνητοι ἔσεσθαι τοῖς γειτονοῦσιν ἔθνεσιν, ἃ τὸ πρόσθεν αὐτοὺςσφοδρῶς ἐδεδίεσαν».
Ioannis Scylitzae Synopsis Historiarum
(Іоанн Скіліца. Синопсис історичний)