Павло Гай-Нижник

Сенсові ідеологеми В.Путіна: наративи ціннісних маніпуляцій та casus belli геополітики і геостратегії РФ

Гай-Нижник П. Сенсові ідеологеми В.Путіна: наративи ціннісних маніпуляцій та casus belli геополітики і геостратегії РФ / Монографія / Павло Гай-Нижник. – Київ: Саміт-книга, 2025. – 440 с.



ISBN 978-966-986-766-7

У книзі висвітлено хронологію використання і динаміку сенсових навантажень наративу «однополярність», «двополярність» і «багатополярність» (поліцентричність) у риториці та промовах В.Путіна і Д.Медведєва в часі обіймання ними посади президента Російської Федерації. Виокремлено комбінацію дефініцій «однополярність» і «поліцентричність» світу в ідеологемі нової архітектури глобальної безпеки, що застосовувалася В.Путіним для просування геостратегічних цілей РФ і початку її протистояння з т.зв. колективним Заходом. Простежено та проаналізовано сенси й цілі зовнішньополітичної риторики В.Путіна стосовно архітектури світової безпеки в контексті геополітичної тактики РФ щодо втілення своєї гранд-стратегії змін важелів впливів у світі та експансії на міжнародній арені.

Виокремлено комбінацію дефініцій „нацизм” і „неонацизм” у штучно створеній псевдоісторичній і псевдополітологічній ідеологемі відродження неонацизму в Україні. Виявлено трансформацію негативного спрямування наративу „неонацизм” в особистій риториці В.Путіна. Встановлено, що В.Путін цілеспрямовано намагався надати наративу „неонацизм” більш широкого глобального політичного обширу, переспрямовуючи його у дискредитацію й обвинувачення не лише на Україну чи країни Балтії (в контексті відтворення неоімперії СРСР на пострадянському просторі), а й на держави Заходу (членів ЄС та НАТО), які нібито спонукають до відродження нацизму. Узагальнено, що пропагандистська ідеологема і наратив „неонацизму” започатковані В.Путіним з метою відволікання уваги від базових неофашистських засад власної диктаторської системи рашизму в РФ, які поступово ставали стрижнем його концепту спотвореного образу не лише України, а й західних демократій.

Проаналізовано цивілізаційні виклики, що постали перед Україною та світом, їх особливості і закономірності. Висвітлено і проаналізовано засади та послідовність політики “демілітаризації” України в контексті протистояння РФ з НАТО та руйнування світового порядку. Висвітлено основні засади (імперативи) ідеології рашизму як провідної концептуальної домінанти повномасштабної агресії РФ супроти України та вказано на виміри інформаційних, міжнародних, торговельно-економічних, воєнно-політичних складових руйнації глобальної сталості й поширення планетарного хаосу.

Виявлено і встановлено намагання В.Путіна цілеспрямовано дискредитувати місце та роль демократичного світу у безпековій системі планети в контексті відтворення неоімперії на пострадянському просторі та намагання встановлення нової конфігурації світового порядку. Висвітлено геостратегію Кремля в Європі та Азії, Північній і Південній Америках, Африці та Глобальному Півдні, проаналізовано геоекономічні плани Москви з рамках АТЕС, ЄврАзЕС, ШОС і БРІКС, а також геополітичні зв’язки Російської Федерації з Північною Кореєю, Іраном, Індією, Китаєм тощо.

Відмічено, що основною ціллю просування наративу «поліцентричності» було виправдання та обґрунтування агресії проти України й протистояння РФ із Заходом загалом й зокрема з НАТО. Узагальнено, що риторика і політика РФ були логічним продовженням оголошеної В.Путіним нової холодної війни Заходу (ЄС і НАТО) і започаткувала новий етап глобальної дійсності у далекоглядній гранд-стратегії РФ щодо зміни важелів геополітичного впливу на євразійському просторі та в руйнуванні усталеної системи світової безпеки.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. «ОДНОПОЛЯРНІСТЬ» І «БАГАТОПОЛЯРНІСТЬ» (ПОЛІЦЕНТРИЧНІСТЬ) СВІТУ: НАРАТИВИ ПУБЛІЧНИХ МАНІПУЛЯЦІЙ В.ПУТІНА (2000–2021)

1.1. "Однополярність" і "багатополярність" світу: наративи публічних маніпуляцій В.Путіна (2000–2008 рр.)

1.2. «Однополярність» і «багатополярність» світу: наративи публічних маніпуляцій В.Путіна та Д.Медведєва (2008–2021 рр.)

РОЗДІЛ 2. НАРАТИВ «ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ»УКРАЇНИ В ПУБЛІЧНІЙ РИТОРИЦІ В.ПУТІНА ЯК СКЛАДОВА ГЕОСТРАТЕГІЇ КРЕМЛЯ В ПОЛІТИЦІ НЕОІМПЕРСЬКОГО РЕВАНШИЗМУ

2.1. «Демілітаризація» як один з основних наративів В.Путіна в обґрунтуванні й виправданні розв’язання тотальної війни Російської Федерації супроти України

2.2. Мирні переговори у Стамбулі: формула демілітаризації України у проєкті Договору про постійний нейтралітет і гарантії безпеки України

РОЗДІЛ 3 . НАРАТИВ «НЕОНАЦИЗМ» У ПУБЛІЧНІЙ РИТОРИЦІ В.ПУТІНА: ДИНАМІКА СЕНСОВИХ ЗМІН (2004–2025)

3.1. «Неонацизм» у публічній риториці В.Путіна: динаміка сенсових змін (2004 – початок 2022 рр.)

3.2. «Неонацизм» у публічній риториці В.Путіна: динаміка сенсових змін (лютий 2022 – лютий 2025 рр.)

РОЗДІЛ 4. «ОДНОПОЛЯРНІСТЬ» І «БАГАТОПОЛЯРНІСТЬ» (ПОЛІЦЕНТРИЧНІСТЬ) СВІТУ: НАРАТИВИ ПУБЛІЧНИХ МАНІПУЛЯЦІЙ В.ПУТІНА (2022–2025)

4.1. Наратив «багатополярність» в публічній риториці В.Путіна на етапі створення всіх елементів забезпечення здатності РФ до втілення гранд-стратегії поліцентричності й руйнації глобальної безпеки за умов світу, що змінюється

4.2. Збирання Глобального Півдня до дієвої боротьби проти Заходу за зміну планетарного ладу та системи глобальної безпеки під наративами «багатополярного» світу і «поліцентричного» устрою

ВИСНОВКИ

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ