|
|
Інші поезії
|
Склади моє обличчя з безлічі світлин
У пам’яті своїй, щоб міг я завжди бути
Вже не один. І в прірву далечінь
Лиш поглядом скажи: "Ти не забутий..."
Створи мене із тисяч кольорів
І відтвори у собі мою душу,
Щоб увійшов у тебе і зомлів
Мій плинний тремт. Я більше не порушу
Терпкий той стогін. Ти лише прийми
Ці промені, що з неба надсилаю
Твоєму серцю. А мені пошли
Ледь чутним подихом:
"Кохаю...Пам’ятаю…"
Павло Гай-Нижник
21 лютого 2011 р.
|
|
|