«Вічність»
поезії

НАШ РІД

Минуле – це ми, що колись не здали́ся,
Які в майбуття крізь віки́ прорвали́ся.
З нас дух виривали чрез блуд й батоги́,
Та ми воскресали, неначе Боги!

Безсмертні бо є добра́ й хліба творці,
Слов’яни і Русь, козаки і митці.
Ми є душі тих, хто поліг за свободу,
Ми – пам’ять і кров Українського Роду.

Не згасне життя, поки в серці є віра,
А честь не зламає й остання офіра –
Складаємо пращурам гідності Звіт
І пишем нащадкам новий Заповіт.

Ми мудрість й любов у собі ряснимо́
Й в прийдешнє з глибин давнини несемо́.
Бо наші є правда і небо з лана́ми,
І воля здобута у праці й шабля́ми!