«Вічність»
поезії

САВАН

Всевишній – мовчазни́й суфлер і сценарист, і режисер
Цієї гри в виставі доль, де без письма всім дана роль?
Комусь – в пала́цові дахи́, а тим – з народження в льохи́?
Різдва насіння засіва́ й в сконанні сенс всього – жнива́
Його, Безликого, афер? Чи то – чаклунський адюльтер
Від людоловів? Бог – пароль для поневолювачів воль?
А мо’ – все марнота́, страхи́? В свідомість вби́вані цвяхи́
Лукавством смертних? Їх дива́ з каліцтва не́уків зрива
Рабів молитви. Розум вмер й шабаш освячених химер
Бенкет справля́ – тріумф сваволь, а блазні, слуги і король
У кетяг зв’язані. Волхви́ віщують п’яний жах й шляхи.
І ніц нема: кумирів блу́ди і слова́ Людину в саван обвива́.