«Вічність»
поезії
ВЕЧОРІНЬ
Світло денне гасне пома́лу, В гаю́ прохолода і не́бова тінь. У тиші дзвінкі́й все німіє в оману, Стрічає прозору блакить вечорінь. Те́рпко сповза́ють росинки по травах, Пахне п’я́нко полин і похміллям стерня, Де золотом сонця на мокрих запла́вах Смерка́ють ося́яні ма́рення дня.
30 липня 2026 р.

.jpg)











05.hai-nyzhnyk.jpg)
























































_s.jpg)







_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)

_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)


