ВЖЕ НЕ БУДЕ…

Такого щирого кохання вже не буде
Й Любові вищої не знатиме Земля!
Чуттів подібних не зчаклують люде
І рос цнотливіших не матимуть поля!

Обіймів зквітчаних зоріння не забуде
До сплину всіх часів! Тепло їхнє зціля
Сумирністю цілунок Бога! Він набуде
Свята в різдві всіх жнив – у яві немовля.

Такої вірності не взнає жоден шлюбе
Й ніколи вже натхнення розкрилля
В блаженстві двох не стане таке любе
Й ніде так щастя шлях більш не встеля.

Ніжності більшої нікому не прибуде,
Про велич ніги душ лиш небо промовля
Легендами до серця Всесвіту й розбуде
Чарівну вічність казки звіддаля…