Як вберегти стратегічний союз між Україною та Польщею

Напередодні парламентських виборів у Польщі, що відбудуться 15 жовтня, тема України перебуває на перших місцях політичних дискусій. Вона гратиме важливу роль у змаганнях партій за власний електорат. Далі читайте в авторській колонці для сайту 24 Каналу.

Опубліковано: Найчук А. Як вберегти стратегічний союз між Україною та Польщею // 24 канал. – 2023. – 14 вересня. https://24tv.ua/yak-vberegti-strategichniy-soyuz-mizh-ukrayinoyu-polshheyu_n2391803

2 причини для суперечок

Характерною ознакою зовнішньополітичних підходів панівної в країні партії "Право і справедливість", яка і зараз виступає фаворитом перегонів, є розуміння необхідності стратегічного безпекового союзу з Україною, зацікавленість у створенні кращих можливостей для польського бізнесу при відбудові України.

Однак позитивні орієнтири дещо "затьмарюються" жорсткими суперечками у сфері аграрної політики, а також невирішеними проблемами, що стосуються історичної пам'яті. На жаль, вони відображаються на змісті передвиборчої кампанії.

Кулуарні та публічні дискусії в межах Східноєвропейського економічного форуму, що проходив 5–7 вересня у польському Карпачі та зібрав політичний істеблішмент з усіх політичних таборів, продемонстрував, що "підводним камінням" двосторонніх відносин залишаються дві теми:

⦁ Волинська трагедія;

⦁ експорт зернових з України.

Це ключові фактори, які дають основу для критики українського вектора політики офіційної Варшави радикальним опозиційним силам. Вони змушують "Право і справедливість" вдаватись до жорстких дій і риторики, закладають основу для розхитування сталої позиції польського населення відносно добросусідського підходу до України.

Безумовно, їх вирішення сприятиме ще більшому цементуванню партнерських відносин між країнами, але чи є сценарії та інструменти, що дозволять знайти порозуміння?

Україна вже пропонує рішення

З огляду на наявні можливості та у випадку прагматичної політики – є.

По-перше, Україна адресувала чіткий сигнал до польської сторони про готовність раз і назавжди розв'язати болісне питання спільної історії, коли Володимир Зеленський та Анджей Дуда досягнули домовленостей щодо встановлення історичної справедливості та вшанування жертв трагічних подій на Волині у 1943 році.

Цікаво, що на виконання рішень президентів у Києві вже створено Експертну раду на базі Національного університету імені Тараса Шевченка на чолі з доктором історичних наук Павлом Гай-Нижником. До роботи ради вирішив долучитися й Варшавський Університет.

Крім того, на майданчику XXXII Східноєвропейського форуму у Карпачі нардеп від "Слуги народу" Олег Дунда дещо неочікувано для польських експертно-політичних кіл анонсував створення спеціалізованої міжпарламентської групи. Її мета – підтримка на державному рівні результатів діяльності Експертної ради у складі академічних кіл та фахівців у різних галузях.

Така підтримка на політичному рівні, а також практичні кроки на експертно-академічному, викликали резонанс в середовищі польського політичного істеблішменту і розцінені як конструктивні пропозиції.

Вони стали "кроком на зустріч" офіційній Варшаві. Тому не мають залишитися поза увагою і зарекомендують себе дієвим інструментом врегулювання давніх суперечок, забезпечення історичної справедливості і припинення політизації болісної трагедії.

Як мінімум, Україна нівелює приводи для опозиційної "Конфедерації" звинувачувати Київ у небажанні враховувати потреби Польщі у розставленні усіх крапок на "і", ексгумації тіл постраждалих у тих жахливих подіях.

Не буде підстав й у радикального крила "Право і справедливість" звинувачувати власний уряд чи президента у пасивній політиці на українському напрямку, що не відповідає польським національним інтересам.

З боку Києва поступив чіткий імпульс, наступний крок за Варшавою.

По-друге, тема заборони імпорту аграрної продукції надзвичайно складна для України, особливо в умовах терористичних дій Росії та блокування "зернового коридору". Звичайно, українська сторона очікує від усіх партнерів максимального сприяння. Рішення Польщі продовжити заборону на імпорт зернових з України після 15 вересня не вписується в наше бачення.

Однак необхідно аналізувати ситуацію у повному розрізі.

Наразі жодна політична сила в Польщі не підтримає скасування обмежень на українське зерно через політичний підтекст. Навіть ключова опозиційна сила "Громадянська платформа" (сумніватися у її проукраїнській позиції не доводиться) все одно долучила до своїх лав одного з лідерів "Агроунії", яка критикувала Україну і завжди підігрівала вказану тему.

Чи варто говорити про те, що вже згадана раніше "Конфедерація" поставила за мету консолідувати фермерський електорат, конкуруючи з "Право і справедливість" за голоси і ще більше піднімаючи ставки у протистоянні, користуючись "українським фактором"?

Україна та Польща повинні завжди залишатися стабільними партнерами

На жаль, ідеального рішення для України нема. Спробувати натиснути на Польщу через європейські інстанції, з погляду права, справедливий і аргументований сценарій. Однак чи принесе він результати через призму політичної доцільності? Наразі важко відповісти.

Зрозуміло, що двосторонні розбіжності не мають переходити "червоні лінії". Україна і Польща надалі мають залишатися стабільними і прогнозованими партнерами. Польський бізнес повинен грати важливу роль у відновленні української інфраструктури, інвестувати у відновлення української економіки. Польська сторона має продовжувати виконувати функції логістичного хабу.

Задля цього необхідно знайти прийнятну формулу для врегулювання ситуативного конфлікту. Для початку Україна може апелювати до оптимізації шляхів транзиту зерна. Це стане тригером збільшення експортних потужностей.

Серед практичних рішень на поверхні:

⦁ перенесення фітосанітарного контролю над продукцією з кордону України та Польщі до порту Клайпеди, що пришвидшить роботу "балтійського коридору";

⦁ будівництво окремого логістичного хабу в одному з портів Польщі, що розширить транзитну інфраструктуру;

⦁ відкриття й оптимізація роботи нових пунктів пропуску тощо.

Якщо досягнути результатів у розблокуванні поставок зерна на польський ринок – критично складно, то проміжним рішенням виступатиме розвиток транзитних можливостей, щоб збільшити обсяги поставок до ключових споживачів.

Усі ці проблеми, штучно загострені напередодні виборів у Польщі, не видаються тупиковими ситуаціями без прийнятного для обох сторін виходу.

В одному з них – щодо трагічних подій на Волині у 1943 році – вже представлені доволі ефективні пропозиції на експертно-політичному рівні. В іншому – Україні ще доведеться доопрацювати свій підхід з урахуванням усіх обставин.

Проте ключова умова – не потрібно забувати про стратегічну потребу Києва і Варшави у союзництві, що має завжди бути на першому місці.