«Вічність»
поезії

Чар-Ніч

Напува́ється зе́мле дощами
Надиха́ється в небі рясні́м
І розси́пує ро́си в стожа́ри
Під серпа́нками тихих зорі́нь,
Пу́дрить хмарами щі́чки ноча́ми
У люсте́ркові срі́бнім й всім їм
Вітерце́м присмерко́ві прима́ри
Нашепо́чують ба́йки створінь.

Ма́вки з Ле́лями грають крапля́ми,
Повітру́ль ле́щать Ху́хи і в тім
Хороводі Щезу́н тво́рить ча́ри
Й Водяни́к розплеска́вся з верті́нь.
Розмаї́лись Русалки танка́ми
В завитті́ від Нічни́ць, ще й під грім,
А Купа́ла Марі́ запліта́ все кума́ри
Й навіть Вій усміхається в тінь.

Потягли́ в закраї́ віз зорі́ння зі снами
Понаті́шені дійством у га́ю святім
Знов Боги́ навкруги́. Коловрат із коша́ри
Покотив Сонця хліб понад світом свої́м.