«Вічність»
поезії

ЛИСТ ДО МАЙБУТНІХ ПОКОЛІНЬ

Ви, хто прийде́ за нами, гідні й горді, 
Чи знатимете щось про наші біль і крик?
Про дні, коли душа аж ко́рчилась в безодні,
А серця плач вливався в божевілля рик?

Чи чутимете стогін той глухий і тихий,
Що небо крилами загиблих пеленав?
Чи здатні ви відчути вражий ви́шкір дикий,
З яким він землю нашу кров’ю заливав?

Ми ж засівали гнів і сльози в чорнім полі,
Збирали помсту в кулаки і не́нависть в жнива.
Ми билися як янголи любові, а не жертви долі,
І кожен волю обіймав, звитягу ж – проживав.

Знайте, нащадки, це: ми з смерті воскресали,
Хоча кохали й милували теж із цвіту у весну.
Ми в мертвих сили брали, коли нас вбивали,
Щоб зберегти для вас Вітчизну – рідну і одну.

Не забувайте жертв невинних й подвиги народу,
Ми всі за обрій мрій пішли, щоб нині ви жили́,
Й не зрадьте предків заповіт і не згубіть свободу, 
Її вони вам за найвищу ці́ну зберегли.