2020
поезії
МИТЬ
Мить – неохопне Все і зі́грана в сюїту Муза буяння вічності, нот атомів лади́. Не барви крейдові і не чорнила міту Цноту під зорями закраплюють роси, Мікроби і нейрони – гній і душі світу. Час зміниться на вдих і видих назавжди. Коли зів’яне квітка серед землецвіту Чи хтось помітить змарнення краси? Суще влизне́ться грою фарб і розмаїту Строкатість пестиме у знадах куйовди.
15 січня 2021 р.
05.hai-nyzhnyk.jpg)























































_s.jpg)







_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)

_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)


