«Вічність»
поезії
* * *
Напівкохати – тлінно задиха́тись. Лиш вени надірвати та сконати в млі. Терен вдягти й крізь терни не здійматись В блаженства розкіш в цвітобарвнім тлі. Напівлюбити – спраги напиватись Із затхлих буднів. Не з стрімких в весні Джерел чуттів зчаровано вмиватись, Тремт зорь пізнати й сутінки рясні. Напівжадати – щирості зрікатись І обікрасти долю. Рай квітне на Землі. Там ніжність з таїною прагне обійматись, У пристрасті тій в шлюбі щастя і жалі.
8 березня 2024 р.
05.hai-nyzhnyk.jpg)























































_s.jpg)







_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)

_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)


