«Вічність»
поезії
СВІТ
Світ дивиться на нас, і нами, і крізь нас, Дивується і плаче, і сміється… Зітхає інколи, проте – цілує повсякчас, Світ – обіймає завше і горне́ться… Світ є аске́за й розкіш, че́нчик й ловелас, Живо́пис, що святе́ться… Барвує й грає й все ж – не є іконостас, Світ – цнота Бога, що любов’ю зветься… Світ устелився в нас, в живе і мертве, в час. Чарується і да́рствує, і мститься… Непі́знаний людьми родо́від й парастас, Світ – не такий і той, яким здається…
22 жовтня 2025 р.
05.hai-nyzhnyk.jpg)























































_s.jpg)







_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)

_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)


