«Вічність»
поезії

НА СКЕЛЯХ В ТОВТРАХ

На скелях в То́втрах, де Подільський рай,
Небес блакить терно́вих ягід смакував
З чагарника́ життя. Й шипа́м його лишав
Росу багря́ну Роду, що зростив цей Край
І час не стер. Він – вічність долі, як Дністе́р,
Що зо́рі величчю трима́ та обіймає гори.
Там в чарах цнот краса здійма́ в простори
Дух предків й спів волхвів. Він не помер – 
Слов’ян прадавніх спадок сивий, їх країни,
Де є гаї богів і світ їм милий. Де мед-зілля
І рута квітнуть у тиші́. На тій землі. Поділля – 
Краса і цвіт душі, перлина оберегу України.