«Вічність»
поезії

* * *

В книзі буття є лиш твої́ цитати
(Вони лягли в життє́писні пласти́),
Не кимось тво́рені, у Бога їх не взяти
(Чи му́дрені вони, чи в щирості прості).
Так! Ти – людина! Й долю карбувати
(Навіть в крихкі́ папірусні листи)
Даровано на хист – творити й гартувати
(У праці і знанні, в час сліз і радості).

Спроможний будь ту книгу сам гортати
(Хоч й сторінки́ чіпля́тимуть вітри́),
Зумій до неї сокрове́нне щось вписати
(Хоча й чорнила розмиватимуть дощі),
Аби нащадки їх би прагнули читати
(Хай і пожо́вклі, зді́ймуть що ватри́)
І щоб тебе колись зумів би хто згадати
(Встеля́ючи у вічність пам’ятні прощі́).