«Вічність»
поезії
ВИРОК
Уперше нишком я́ву тиша розбудила – Порожня до безкраю невідомих прірв. Немовби підступ – всеосяжна. Ухопила Безлуння пустка потойбічних вирв Свідомість за горлянку й та зомліла В безкраїм жа́ху незбагненного. Позі́р: Крізь га́мірність буття – безґлузда сила Поглине враз життя. Як неозорий звір Останній подих миті всмокче мла глузлива. Сконає у ніщо воно – в незвіданий безмір Вічної тиші, з ґвалту марноти́, де мертва віра.
8 жовтня 2023 р.
05.hai-nyzhnyk.jpg)























































_s.jpg)







_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)

_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)


