«Вічність»
поезії

* * *

Я вас кохаю незбагне́нно чисто – 
Перві́сніше джерел і щирої роси.
Моя любов кришта́лево-барвиста
Й цнотливо-мрійна, як дитячі сни.

Ви – всі мої́ блакитні ви́сі зра́ння
І променисте сяйво сподівань,
Вечірніх чарозорь замилування
І тихих дум з зажурених зітхань.

Лише із вами вічно ря́сні ве́сни,
Що сплетені у сонці і дощах – 
У тій веселці дивовижно скресли
Крижини долі в смуткових снігах.

Ви – серця рай й гріхів життя спокута,
Скарби́ душі й від Бога привілей
І ключ від сенсів таїнств – щастя рута,
Що квітне непорочно між людей.