«Вічність»
поезії
* * *
Життя – хао́с глибинний і бентежний Й не чимсь чи кимось визначений шлях. Воно, мов звір цинічний і безмежний, Ковтає нас як страх – труни́ іржавий цвях. І чи ти знаєш, Світ, що є Людина-всесвіт?! З тією щирістю, що променя́ добро́! Можливо він – в тобі́ останній етик, Що роздаровує чуття серця свого́! Вища свобода – в думці – ко́штує незмірно, Понад гроше́й, над златів й ва́ртісніш скарбі́в І більш за біль й любов, за криками безслівно – Вона і є вічні Ніщо та Все – у космосі життів.
11 листопада 2024 р.
05.hai-nyzhnyk.jpg)























































_s.jpg)







_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)

_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)


