«Вічність»
поезії
ЗЛУДА
Життя глузливе в радощі Буття – Єства мармиза скорчена в гримасу, І Світло – тінь Пітьми, лад Сум’яття́, Серцебиття ж – Безчасся відлік часу. У коловерті метушні чаї́ться Страх, В масці Любові і Гріха – і Кат, і Митар, Й шепоче лестно Заздрість по кутках Про відкуп Візнику душі на Цвинтар. А я, між Богом і людо́вим Світом, Йду між краями Прірви по канату У власну Вічність з Долі Заповітом, Щоб щезнути Навіки у Відплату.
20 жовтня 2025 р.
05.hai-nyzhnyk.jpg)























































_s.jpg)







_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)

_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)
_s.jpg)


