Павло
Гай-Нижник

Архівні документи
Сучасна Україна

Проект Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання населення на 2013-2017 роки

Найпершою, найважливішою складовою будь-якої держави є люди, які населяють країну, тобто населення.

Першочергове завдання держави – забезпечити населенню України рівні стартові можливості для самовизначення та самоствердження через досягнення суб’єктивно привабливих і водночас соціально значущих цілей.

На сучасному етапі проблеми соціально-економічного становища українського суспільства, знецінення традиційних моральних цінностей, пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства, зокрема через засоби масової інформації, невизначеність в оцінці подій історичного минулого українського народу негативно впливають на моральні та патріотичні переконання населення.

Дані соціологічних досліджень засвідчують, що рівень патріотизму народу України є недостатньо високим. Серед молоді у віці 18–29 років показник готовності до еміграції становить 50,4%, а у віковій групі 30–39 років – 42,4%. Таким чином, серед вікової категорії, від якої залежить майбутнє України, практично кожен другий допускає для себе можливість еміграції.

Ця позиція в основному зумовлена неможливістю в повній мірі реалізувати свій потенціал і мати достатній рівень матеріального благополуччя на Батьківщині.

Патріотичне виховання покликане дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини. Воно має стимулювати розвиток суспільства, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, верховенства права, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу.

Актуальність патріотичного виховання зумовлюється процесом формування в України єдиної політичної нації. Патріотичне виховання населення спрямоване на забезпечення цілісності, соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. При цьому важливо, щоб об’єднання різних етносів і регіонів України задля національного відродження, розбудови й вдосконалення суверенної правової держави і громадянського суспільства здійснювалось саме на базі демократичних цінностей, які в свою чергу мають лежати в основі патріотичного виховання.

Виходячи з цього, патріотизм сьогодні є нагальною потребою і держави, оскільки високий рівень патріотизму населення здатен забезпечити соціально-політичну стабільність та гідне місце країні в цивілізованому світі; і особистості, яка своєю активною любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємної любові від неї з метою створення умов для вільного саморозвитку і збереження індивідуальності; і суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральній основі.

Патріотизм в період становлення нації – це любов до Батьківщини, свого народу, турбота про своє та його благо, сприяння становленню й утвердженню України як суверенної і незалежної, правової, демократичної, соціальної держави, готовність відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею.

Як і сам патріотизм, патріотичне виховання носить конкретно історичний характер. Патріотичне виховання населення на сучасному етапі – це комплексна, системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, школи, інших соціальних інститутів щодо формування високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про своє благо і народне, готовності до розбудови демократії, виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, прагнення цілісності, незалежності України, сприяння єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.

Однак, недостатнє нормативно-правове забезпечення та відсутність чіткої загальнодержавної системи діяльності в цій галузі потребує розробки соціальної програми, яка б визначила стратегічні напрямки патріотичного виховання населення.

Причинами гострої постановки проблеми патріотичного виховання населення України є системна криза ідентичності, економічна дезінтеграція та соціальна диференціація суспільства. Девальвація духовних цінностей, зниження рівня суспільної відповідальності зумовили широке поширення у суспільній свідомості байдужості, егоїзму, індивідуалізму, цинізму, невмотивованої агресивності, неповажне ставлення до держави і соціальних інститутів.

Відсутність єдиної оцінки та трактування найважливіших історичних подій, великих наукових звершень, досягнень і військових перемог попередніх поколінь призводить до дефіциту загальновизнаних, позитивних, героїчних прикладів, якими має пишатися підростаюче покоління, не сприяє створенню системи переконань у тому, що бути патріотом своєї країни є життєво необхідним.

Необхідність розв’язання проблеми програмним методом зумовлена її специфікою та загальнонаціональним масштабом. Зокрема, результативність патріотичного виховання народу України потребує корегування змісту освіти на загальнодержавному рівні, активізації масової патріотичної роботи, організованої і здійснюваної державними структурами, громадськими рухами і організаціями; стимулювання діяльності засобів масової інформації, наукових та інших установ та організацій, творчих спілок, спрямованої на розгляд і висвітлення проблем патріотичного виховання, на формування і розвиток особистості громадянина і захисника Вітчизни.

Усвідомлення необхідності патріотичного виховання як пріоритетного напрямку соціального розвитку країни забезпечить умови для реалізації його державотворчого потенціалу.

Мета Загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання населення полягає у забезпеченні цілеспрямованої, комплексної, послідовної і взаємоузгодженої за часом, ресурсами та результатами діяльності органів державної влади і громадськості щодо патріотичного виховання населення України.

Програма передбачає створення цілісної системи патріотичного виховання населення шляхом реалізації таких завдань:

- визнання й забезпечення в реальному житті прав людини, її прав та гідності як найвищої соціальної цінності; утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей як свобода, рівність, справедливість, чесність, відповідальність;

- утвердження толерантного світогляду, сприйнятливості до культурного плюралізму, шанобливого ставлення до інших культур і традицій;

- забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей; для розвитку професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності особистості;

- формування громадянської ідентичності, відчуття належності до рідної землі, народу; визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини; утвердження почуття патріотизму, відданості у служінні Батьківщині;

- формування соціальної активності особистості: готовність до участі у процесах державотворення, здатність до спільного життя та співпраці у громадянському суспільстві, готовність взяти на себе відповідальність; здатність розв’язувати конфлікти у відповідності з демократичними принципами, здатність до самостійного життєвого вибору;

- формування психологічної та фізичної готовності населення до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації населення до державної та військової служби;

- розвиток критичного мислення, що забезпечує здатність усвідомлювати та відстоювати особисту позицію в тих чи інших питаннях, вміння знаходити нові ідеї та критично аналізувати проблеми, брати участь у дебатах, вміння переосмислювати дії та аргументи, передбачати можливі наслідки дій та вчинків;

- формування політичної та правової культури, знань про політичні системи та владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи; утвердження поваги до Конституції України, законодавства, державної символіки, державної мови;

- уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства, спілкуватись з демократичними інститутами, органами влади, захищати і підтримувати закони та права людини, бути обізнаним зі способами соціального захисту.

Не зважаючи на те, що патріотичне виховання в Україні має давню історію, робота в основному проводилась з відносно вузькими цільовими групами – молоддю, студентством, школярами, військовослужбовцями тощо.

Наразі в Україні не проводиться системна робота по патріотичному вихованню широких мас населення.

Тимчасове вирішення проблеми можливе за рахунок збільшення кількості заходів та обсягів фінансування в рамках реалізації суміжних державних програм, що включають елементи патріотичного виховання. Проте, використання такого підходу не забезпечить цілеспрямованої, комплексної, послідовної і взаємоузгодженої за часом, ресурсами та результатами діяльності органів державної влади і громадськості щодо патріотичного виховання населення України.

Використання програмного методу забезпечить створення єдиних нормативно-правових, інституційних, організаційно-методичних умов, єдності критеріїв ефективності, повного залучення та максимального використання можливостей органів державної влади і громадськості щодо патріотичного виховання населення України.

Програма визначає реалізацію наступних напрямів її діяльності:

- підвищення статусу патріотичного виховання в українському суспільстві та системі освіти;

- зміцнити й розвивати виховні функції навчальних закладів, розширити склад суб’єктів патріотичного виховання, посилити координацію їхніх зусиль;

- удосконалення системи патріотичного виховання населення в Україні;

- активізація діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських організацій;

- використання національних традиції, сучасного світового та вітчизняного педагогічного досвіду та дослідження сучасної психолого-педагогічної науки у сфері патріотичного виховання;

- удосконалення інформаційного забезпечення патріотичного виховання населення;

- формування науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання населення;

- посилення ролі родини у патріотичному вихованні;

- патріотичне виховання населення шляхом проведення історико-патріотичних заходів;

- формування позитивного ставлення населення до військової служби і позитивної мотивації у молодих людей щодо проходження військової служби за контрактом та призовом;

- використання державних символів у патріотичному вихованні громадян;

- співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з об'єднаннями громадян.

Детальний план заходів щодо реалізації зазначених напрямків у додатку 1.

Програма відображає необхідне суспільству і державі соціальне замовлення на виховання патріота України.

Найважливішою умовою ефективності роботи з патріотичного виховання є постійний аналіз її стану на основі узагальнених оціночних показників згідно з додатком № 2.

Ці показники дозволяють визначити не лише стан патріотичного виховання в цілому, а й окремі сторони цієї роботи.

Виконання програми дасть змогу:

– забезпечити утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей як свобода, рівність, справедливість;

– забезпечити утвердження толерантного світогляду, сприйнятливості до культурного плюралізму, загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення до інших культур і традицій;

– забезпечити сприятливими умовами для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей; для розвитку професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності особистості;

– підвищити рівень громадянської ідентичності, відчуття належності до рідної землі, народу; визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини; утвердження почуття патріотизму, відданості у служінні Батьківщині;

– підвищити рівень соціальної активності особистості: готовність до участі у процесах державотворення, здатність до спільного життя та співпраці у громадянському суспільстві, готовність взяти на себе відповідальність; здатність розв’язувати конфлікти у відповідності з демократичними принципами, здатність до самостійного життєвого вибору;

– підвищити рівень психологічної та фізичної готовності населення до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, престижу і розвиток мотивації населення до державної та військової служби; гуманістичних цінностей;

– підвищити загальний рівень політичної та правової культури, знань про політичні системи та владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи; утвердження поваги до Конституції України, законодавства, державної символіки, державної мови;

– підвищити рівень уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства, спілкуватись з демократичними інститутами, органами влади, захищати і підтримувати закони та права людини, бути обізнаним зі способами соціального захисту.

Кінцевим результатом реалізації Програми передбачається позитивна динаміка зростання рівня патріотизму в країні, зростання соціальної і трудової активності населення, його внеску до розвитку основних сфер життя, діяльності суспільства і держави, подолання екстремістських проявів окремих груп населення та інших негативних явищ, відродження духовності, соціально-економічна і політична стабільність та зміцнення національної безпеки.

З метою визначення ефективності патріотичного виховання населення, його результати зіставляються з об’єктивно заданими параметрами цієї діяльності, яка здійснюється в інтересах вирішення конкретних завдань, формування високої патріотичної свідомості, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків щодо захисту інтересів Батьківщини, відданості ідеям державного суверенітету України. Ці результати є визначеними для формування конкретних критеріїв, які диференціюються на дві групи.

До першої групи відносяться критерії, які відображають процес роботи з патріотичного виховання, діяльність, яка спрямована на формування і розвиток патріотизму населення, характеризуються конкретними параметрами, відповідними її кінцевому результату.

До другої групи входять критерії, які дають оцінку важливим сторонам, якостям, рисам тієї чи іншої конкретної особистості, соціальної групи, категорії населення, які є результатом роботи з розвитку патріотичної свідомості, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків щодо захисту інтересів Батьківщини, відданості ідеям державного суверенітету та розвитку України.

Основними критеріями першої групи є:

- духовно-ціннісний, який визначає спрямованість патріотичного виховання на формування системи цінностей патріота України, досягнення духовно-культурної «єдності у різноманітті» серед населення України;

- реалізаційно-цільовий, який визначає готовність суб’єктів патріотичного виховання правильно та творчо вирішувати завдання, знаходити конкретні шляхи підвищення ефективності цієї діяльності для досягнення бажаного результату, який збігається з його метою і відповідає основним інтересам і прагненням різних категорій населення, які мають соціально-значиму патріотичну спрямованість;

- практично-результативний, визначає ефективність роботи з патріотичного виховання, забезпечення реального впливу суб’єктів на свідомість особистості, у результаті чого в діяльності і поведінці відбуваються конкретні позитивні зміни, які характеризуються зростом самореалізації на благо Вітчизни в будь-якій сфері суспільного або державного життя.

Ступінь готовності учасників до роботи з патріотичного виховання до цілеспрямованої самореалізації як суб’єкта цієї діяльності (великий, середній, низький).

Основними критеріями другої групи є:

- когнітивний (пізнавальний), визначає рівень розвитку патріотично орієнтованих знань, уявлень, які є основою розуміння патріотизму і цілісного самовизначення особистості та групи як суб’єкта соціально значимої діяльності, здійсненої на благо Батьківщини;

- мотиваційний, характеризує рівень патріотичної спрямованості особистості або групи, їх орієнтації, мети, установки, які визначаються духовно-моральними і соціально-значимими потребами та інтересами, прагненнями, іншими компонентами, які формують цілеспрямованість суб’єкта як громадянина – патріота Батьківщини;

- дієво-поведінковий, визначає готовність особистості, групи до повноцінної самореалізації як громадянина-патріота Вітчизни в одній чи декількох сферах соціально значимої діяльності, конкретні результати, досягнення в процесі її здійснення, основні якості, які проявляються на поведінковому рівні;

- світоглядно-ціннісний характеризує ступінь сформованості системи поглядів, переконань, принципів, основаних на свідомості важливих проблем, цінностей, пріоритетів, інтересів суспільства і держави, які дозволяють визначити роль, місце і значення особистості, групи в розвитку патріотизму, посилення його позитивного впливу на всі сторони життя і діяльності.

7.1. Виконання Програми фінансуватиметься за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та інших джерел не заборонених законодавством.

Обсяги бюджетного фінансування визначатимуться щороку під час складання проектів бюджетів на відповідний рік. Кошти, необхідні для виконання програми, включатимуться у Закон України про Державний бюджет України відповідного року окремим рядком. Щорічний обсяг фінансування Програми у 2013–2017 роках складе 40,0 млн. гривень.